«Ну что – Путин?»

7 Березня 2012
2275

«Ну что – Путин?»

2275
Російські вибори – тема №1 для українських підсумкових програм. «1+1» переказує кабмінівські чутки, «Інтер» маніпулює темою суду над Луценком. Огляд телевізійних тижневиків за 4 березня 2012 року.
«Ну что – Путин?»

«Вибори президента в Росії – головна тема цього тижня», – констатує ведучий «Підсумків тижня» на Першому національному Андрій Сміян. Зважаючи на те, що до виборів Росією керували Медведєв і Путін, а після них керуватимуть Путін і Медведєв, головна інтрига тижня виявилася напрочуд прогнозованою. Попри це, тема пішла в тижневиках на ура – напевно, ще й тому, що в її рамках панує повна свобода слова. Тут можна все: знущатися або зверхньо іронізувати з Путіна, перебільшувати вагу та вплив російської опозиції, викривати порушення на виборах, пускати хуліганський відеоряд, переповідати московські події тоном глибоко обізнаного на тамтешніх справах експерта. Поки керівництво Росії з Україною веде позиційну війну за газогін, в українських медіа російська тема стала територією без цензури.

Регулярні кадрові зміни в Кабінеті Міністрів уже втомили телевізійників – не в усіх тижневиках з’явилась інформація про призначення міністром фінансів Юрія Колобова. Натомість цього разу жоден канал, крім Першого національного, не зміг замовчати вироку у справі Юрія Луценка. Щоправда, на «Інтері» ця тема стала приводом для явної маніпуляції.

«Україна», «Події тижня»

Першою з тем, позначених на блакитних аркушах, що їх продемонстрував у студії Андрій Данилевич, виявилося зіткнення потягів у Польщі. Далі – справа Луценка. Підійшли до висвітлення цієї теми креативно: залучили художника, що намалював своєрідний комікс – із натяком на традицію ескізів із зали суду, поширену в тих країнах, де в судах заборонено фото- й відеозйомку. Відеоряд гіпнотизує. Оригінально й видовищно за формою, критично і гостро за змістом. Чого немає, то це балансу. Позицію Луценка обстоює його адвокат Ігор Фомін у ґрунтовних, спокійних синхронах, знятих у приміщенні. Його обличчя весь час беруть великим планом. Іншу сторону представлено синхроном прокурора Віктора Клименка, записаним під крики «ганьба» на вулиці (на 5-му каналі ці кадри було продемонстровано з коментарем, що Климентові «дісталося»). Крім цього, єдиний коментар з іншого боку – слова регіонала Володимира Олійника про те, що Захід не має підстав гостро реагувати на вирок Луценкові, поки його не прочитає. Експресивна сцена – плювок Луценка в обличчя прокурору, на якому інші медіа протягом тижня не акцентували. Під кінець матеріалу без жодних очевидних причин перескочили на Тимошенко та її номінування на Нобелівську премію миру.

На цьому тема Луценка не вичерпалась – Андрій Данилевич зробив огляд критичних висловлювань представників європейських та американських держав щодо рішення Печерського райсуду. Відеорядом до підводки став карикатурний комікс із зображенням українських та західних політиків, що демонструвався на екрані у студії. Тут слід зауважити влучний акцент, зроблений Данилевичем: мовляв, хай там як запекло сварилися Тейшейра з МЗС, а влада стверджує, що євроінтеграційні процеси тривають за планом – «как будто не было этой перепалки с Европой».

Далі – дипломатична криза між Білоруссю і Європою, ще далі – російські вибори. Після довжелезного студійного екзерсису Данилевича в розмовному жанрі – пряме включення Бориса Іванова з Москви. «Ну что – Путин?» – запитує ведучий. «Андрей, чтобы вы не сомневались – да», – відповідає журналіст. На жаль, включення не вийшло – весь час або зникав звук, або в ефір ішли не ті кадри; відео затримання «феменок» на московській виборчій дільниці, наприклад, демонструвалось із закадровим текстом «люди танцевали на избирательных участках», а текст про FEMEN кореспондент виголосив на тлі кадрів із військовими автомобілями. Натомість підготовлений заздалегідь сюжет Бориса Іванова вийшов цікавим і пізнавальним, із легким іронічним відтінком.

ТВі, «Підсумки з Віталієм Гайдукевичем»

Попри технічні накладки та розгубленість ведучого, тон першої частини випуску потішив стриманістю й притомністю. Перша тема – президентські вибори в Росії. Матеріал Юлії Куценко виважений, інформативний, без надмірної кількості ярликів. Так само доречними і вчасними були поточні результати голосування та скайп-включення Віталія Портникова з Москви.

Втім, щойно ведучий перейшов до теми суду над Юрієм Луценком та реанімованої кримінальної справи проти судді Вовка, він повернувся до своєї звичної стилістики. Віталій Гайдукевич поділився своїм «враженням» щодо причин можливого тиску влади на суддю, але жодного слова не сказав про те, в чому, власне, Сергія Вовка звинувачують. Головним героєм сюжету на цю тему Роман Недзельський зробив старшого сина Луценка. Вдале рішення, що додало нетипового для висвітлення цієї теми людського, лайфового виміру. Важлива нова інформація, що міститься в матеріалі – теза Євгена Захарова з Харківської правозахисної групи про те, що перебування Луценка в Менській колонії для засуджених правоохоронців є небезпечним. Адже серед в’язнів є ті, кого за часів міністерської роботи посадив сам Луценко. Про це, крім ТВі, повідомили 5 канал та «1+1».

До розмови в студії про проблеми українського правосуддя Віталій Гайдукевич запросив екс-міністра юстиції Миколу Онищука. Далі – знову! – підсумки двох років президентства Януковича. Це вже третій вікенд, коли визначну дату в житті «гаранта», як його люблять називати українські журналісти, обговорюють у тижневиках. Зокрема, в позаминулому випуску Віталій Гайдукевич піднімав цю тему, але то була всього лише друга річниця голосування, а тепер – вступу на посаду. Ведучий перелічив найстрашніші зі смертних гріхів Януковича, а обговорював підсумки двох років із письменником Юрієм Андруховичем.

Ще один політичний скандал тижня – різко критична заява посла ЄС в Україні Жозе Мануеля Пінту Тейшейри та бурхлива реакція на неї української влади – Віталій Гайдукевич переповідає, погрожуючи Україні європейськими санкціями (мовляв, Білорусь це вже спіткало, на черзі ми) та демонструючи фонове зображення обличчя Януковича з вусом Лукашенка. Подальший відеоматеріал – тенденційне порівняння України з Білоруссю: зіставлення синхронів Януковича й Лукашенка, сцени побиття демонстрантів тощо. Чистий агітпроп. Сам факт, що канал, розташований не десь за кордоном, а в Києві, може демонструвати щось подібне в ефірі, є самодостатнім спростуванням цієї гіперболи. Не був занадто категоричним у відповіді на запитання, чи нагадує йому нинішня Україна Білорусь, і Юрій Андрухович.

Але й цього не вистачило «Підсумкам» ТВі для того, щоби вважати Януковича достатньо затаврованим як диктатора і сатрапа. Знадобився ще один сюжет – про обмеження свободи зібрань та масових протестів. Тут у пошуку паралелей сягнули аж кривавої новочеркаської демонстрації 1962 року. А ще провели журналістський експеримент – подали заявки на акції за і проти чинної влади і провели їх (доволі карикатурно). Напевно, результати експерименту замислювались іншими – акцію проти влади мали заборонити, розігнати абощо. Та насправді як провладній, так і опозиційній перехожі не приділили особливої уваги, міліція – звично проігнорувала, листівки нікого не зацікавили… Пороздавали навіть презервативи (за це на минулому тижні кількох активістів було затримано), але й тут міліція на провокацію не піддалась (як припустили автори сюжету, через те, що знали, хто й навіщо організовує акції). Словом, журналісти ТВі непогано провели час і розважили самі себе. Та ще й отримали непряме (!) підтвердження від міліції, що причина затримання активістів презервативної акції – презервативи із зображенням Віктора Януковича.

Останні акценти в програмі розставив Юрій Андрухович, завдяки глибоким коментарям якого цей випуск можна назвати одним із найбільш вдалих, попри те, що так багато ефірного часу змарновано на пропаганду та доведення очевидних речей.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Хто найкраще знається на російській політиці? Авжеж, українські політтехнологи, відповідає нам державний канал. У дивному патріотичному пориві журналістка Ярослава Мізай звернулася по коментарі з цієї теми до Дениса Богуша та Ярослава Макітри – людей, безперечно, професійних та шанованих, але до чого тут Росія? При цьому думки жодного їхнього російського колеги ми так і не почули – ну просто як в анекдоті про «мені Рабинович наспівав»! Натомість потрапили до сюжету фрагменти передвиборних роликів, що стали хітами на Youtube.

Далі – про «торгівельну війну» й Білорусь: «Цього тижня Україна тимчасово закрила кордон для білоруської свинини та молока. У державній ветслужбі аргументували рішення тим, що у молочній продукції сусідів виявили велику кількість антибіотиків. Відносно свинини – українські ветеринари побоюються, що в ній є вірус “африканської чуми свиней”. Ця хвороба хоч і безпечна для людини, однак може завдати великих збитків вітчизняному фермерству. Річ у тому, що ліків проти свинячої недуги не існує. За міжнародними нормами, всі тварини у двадцятикілометровій зоні навколо осередку захворювання мають бути винищені. Спалахи африканської чуми останнім часом реєструють у Росії, зокрема в прикордонних із Білоруссю областях, а в середині лютого в одному з білоруських сіл було забито і спалено усіх свиней з приватних господарств. Білоруська влада пояснила інцидент навчаннями з боротьби з чумою. Однак погодьтесь, у такі навчання повірити складно. Українські ветеринари кажуть, що запропонували провести перевірки на білоруських підприємствах. Однак сусіди заявили, що у відповідь планують заборонити ввезення української соняшникової олії, солі, кукурудзи, кондитерських виробів та кормів. Білорусь також пригрозила, що проситиме зробити те саме Росію і Казахстан. До речі, Москва оголосила про заборону на ввезення українських сирів ще на початку лютого». Тут українській владі самій варто було би продумати, який меседж щодо цих подій вона хотіла б донести до суспільства. Адже порівняння з українсько-російською «сирною війною» для влади дуже небажане (цього разу «агресія» походить від України), та й безпідставне – жодного політичного чи економічного напруження між Києвом і Мінськом останнім часом не було. Така ж логіка викладу інформації спонукає глядача підозрювати, що насправді заборона імпорту свинини – недружній політичний жест на адресу Білорусі.

Ще одна порція дозволеної критики – матеріал про спекулятивні ціни на туристичні послуги, житло й автомобілі, встановлені на час Євро-2012. Така критика для влади нешкідлива, адже відповідальний за чемпіонат Борис Колесников сам весь час говорить про цю проблему. Ні про справу Луценка, ні про конфлікт між Тейшейрою й українською владою у випуску не говорять, як і про призначення Колобова.

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

Гарячу новину про катастрофу на польській залізниці в доволі дивний спосіб пов’язують із наступним матеріалом: «Трагічна пригода на залізниці – не краща рекомендація Польщі напередодні Євро-2012. Втім, за 100 днів до чемпіонату Україна теж показала себе не краще. Вся Європа обговорює захмарні ціни на житло, які виставили українські готелі, хостели і просто приватні власники квартир. Такий ціновий рівень дозволяє собі хіба набережна Круазетт під час Каннського фестивалю. Шоковані навіть заможні європейці. Цього тижня директор УЄФА попросив українців вгамувати апетити, аби не зіпсувати чемпіонат». Якийсь не дуже дружній висновок щодо «рекомендації Польщі», а ще не зрозуміло, чому журналістам шанованого телеканалу треба було чекати на офіційну заяву директора УЄФА, щоб узятися за цю тему. Адже про шалені апетити українських готелів на період чемпіонату говорять уже кілька місяців.

Цифри в матеріалі Мирослава Ганущака моторошні: «Жити в Польщі вийде щонайменше наполовину, ніж у нас. Це стосується усіх можливих варіантів розміщення: готелі, апартаменти, наметові містечка. Поляки попередили своїх підприємців – більшість вболівальників не зможуть орендувати житло дорожче за 30–35 євро, тому середня вартість тризіркового номеру у польських містах-Євро 50–80 євро за добу. Деякі донецькі хостели правлять ціну дорожче за чотиризірковий готель у Варшаві». І що? І нічого, тільки Борис Колесников виправдовується: «В Украине нет, как в стране с рыночной экономикой никаких ограничений на цены. Кроме того, для развития гостиничного бизнеса, мы их освободили вообще на 10 лет от налога на прибыль»… Втім, «віце-прем’єр і обіцяє знайти важелі впливу на знахабнілих бізнесменів. У Південноафриканській республіці, де проходив останній чемпіонат світу з футболу, житло теж подорожчало приблизно в 2-3 рази. І це максимум для будь-якої країни, що проводить схожі спортивні події». Найцікавіше питання – якими можуть бути ці «важелі», наскільки вони будуть законними й відповідатимуть принципам ринкової економіки – залишається без відповіді.

Повноцінний сюжет присвячують засудженню Луценка. Щоправда, в цю тему включили й перепалку між Тейшейрою та МВС. Як і на інших каналах, із балансом проблеми: з боку Луценка говорять його захисники Ігор Фомін та Олексій Баганець, озвучені ними звинувачення на адресу прокурорів та суду інша сторона не коментує, наведено тільки синхрон прокурора Віктора Клименка: «Повністю спростовано всі голослівні заяви тих маніпуляторів громадської думкою, які намагалися переконати суспільство в тому, що справа начебто розвалюється, що в ній нема доказів», – емоційний, а не інформативний. У другій частині сюжету, де йдеться вже про реакцію Заходу та майбутню конфіскацію майна екс-міністра, використано два синхрони регіонала Володимира Олійника. Але вони аж ніяк не врівноважують прямої мови «за» Луценка. Також спільною для більшості каналів проблемою стала відсутність бекґраунду щодо справи проти Сергія Вовка. «Тим часом Сергій Вовк, який судив Луценка, сам може невдовзі опинитися на лаві підсудних. Днями Верховний суд дав можливість Генпрокуратурі довести законність порушення 2роки тому проти Вовка кримінальної справи за підозрою у винесенні завідомо неправосудного рішення», – все, що повідомляє з цього приводу ICTV. Всі цікаві подробиці залишаються за кадром.

Натомість в іншому «Факти тижня» стали винятком: тут вирішили не рефлексувати на вибори в Росії. Зате розповіли про карикатурне попередження «замаху на Путіна» в Одесі. Зробили це хай не зовсім некритично, але без відтінку природного скепсису, а також без коментарів представників СБУ, які, можливо, змогли би щось прояснити. Про Росію в контексті газових відносин ідеться в матеріалі Володимира Соколова.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Починають із перемоги Володимира Кличка. Далі – російські вибори: пряме включення Григорія Жигалова з Москви. Як завжди оперативно відреагували на катастрофу на польській залізниці – до ефіру встигли зібрати інформацію про подію та постраждалих українців, зокрема ексклюзивний матеріал.

У репортажі Сергія Швеця про суд над Луценком бачимо ширший – порівняно з матеріалами колег з інших каналів – спектр думок щодо вироку: журналіст дає слово Віталію Кличку, Володимиру Литвину й регіоналу Валерію Бондику. Матеріал відрізняється від сюжетів інших каналів абсолютно нейтральним тоном: емоційна авторська оцінка тут не відчувається навіть на рівні підтексту, композиції чи добору синхронів. Важлива інформація про загрозу життю Луценка в Менській колонії – як і на ТВі, із посиланням на Євгена Захарова: «Дружина Ірина зараз боїться іншої загрози. Найімовірніше, покарання він відбуватиме на так званій червоній зоні в Чернігівській області, де сидять тільки колишні співробітники міліції. Багато з них отримали строки під час внутрішніх розслідувань за ініціативи Луценко. І вони мають на нього великий зуб. Те, що такі побоювання небезпідставні, підтверджує і Українська Гельсінська спілка».

Характерно, що саме з «ТСН. Тижня» глядачі мали шанс дізнатися бодай щось про предмет обвинувачення проти Сергія Вовка: «Ну, а суддя Вовк, який відправив Луценка за ґрати, тепер і сам під слідством. Верховний Суд відновив кримінальну справу порти нього кількарічної давності. Йдеться про неправосудні рішення у цивільних справах. Кілька років тому завдяки Сергієві Вовку земельні ділянки у зоні відпочинку перейшли у приватні руки. Якщо його провину доведуть, 5 років за ґратами йому забезпечено. Це на рік більше, ніж отримав колишній міністр внутрішніх справ. Втім, Сергій Вовк правосуддю ще дуже потрібен. Він одночасно веде ще одну справу проти Луценка щодо незаконного стеження за водієм екс-заступника голови СБУ Володимира Сацюка. На плечах Вовка також справа колишнього міністра оборони з уряду Тимошенко, Валерія Іващенка, який нібито незаконно дозволив санацію Феодосійського судно-механічного заводу». Щоправда, сумнівною видається теза, що Вовк «ще дуже потрібен правосуддю» – тут Аллі Мазур варто було вточнити, чи її це власна думка і що вона має на увазі під «правосуддям».

Стисло повідомили про конфлікт між Тейшейрою й МЗС, ще коротше – про те, що державна пенітенціарна служба не пустила представників ОБСЄ до Юлії Тимошенко. Знов повертаються до політики в кінці програми: у «ТСН. Тижня» з’явилася власна інформація про те, що чергова хвиля кадрових перестановок у Кабінеті Міністрів пройде 8 березня. Вельми нестандартний підхід до верстки – можливо, причиною є те, що інформацію так і не вдалося перевірити, тож вона пішла в ефір поруч із повідомленням про івано-франківського юриста, який лежав у снігу голяка. Результати «розвідки» Ольги Василевської – це, на жаль, переважно творчо осмислені чутки:

«Третій міністр фінансів за два місяці. Відомство трясе в прямому розумінні слова. Валерій Хорошковський, коли отримав головний фінансовий портфель, почав велике переселення чиновників. Департаментам було наказано із речами покинути будівлю уряду і переселитися ось у цей офісний центр на Подолі. Переїзд мав на меті навіть фізично розділити головного розпорядника бюджетних коштів Хорошковського із прем’єр-міністром Азаровим. Останньою краплею для Азарова, шепчуть нині в будинку уряду, стала спроба посадити в крісло головного держказначея мільйонера Вадима Гриба. У результаті рішення про призначення Хорошковського було переглянуто на користь заступника голови Нацбанку Юрія Колобова. Перший наказ якого був – повернути центральний апарат Мінфіну назад, в будівлю на Грушевського»; «Втім, наприкінці тижня Кабміном поповзли чутки про спробу першого віце-прем’єра влаштувати Вадима Гриба міністром економіки. Та наразі головним кандидатом на цю посаду залишається Петро Порошенко. До того ж, за даними ТСН. Тижня, саме на Порошенка покладають надії із відновлення комунікації із Заходом. Та сам він тримає паузу. Мінекономіки тепер не надто впливове міністерство. Особливо після того, як у нього забрали функцію погодження тендерних процедур. І взагалі, Порошенко в біло-блакитному уряді – це ще й багато особистих протиріч». Зважаючи на те, що інші канали взагалі не вважали за потрібне повернутися до теми призначення Порошенка, «1+1» учинив наче й правильно, спробувавши розібратись у підкилимній частині цих подій. Але жодного слова офіційної інформації – окрім коментарів заступника глави Адміністрації президента Ірини Акімової про те, як команда Януковича прискіпливо аналізує діяльність міністрів, добираючи кандидатів на виліт, – немає. Словом, ваш автор не впевнений, що це був випадок, коли озвучення чуток є кращим за повну відсутність інформації з цієї теми.

«Інтер», «Подробиці тижня»

Якщо вже хвалити «1+1» за оперативність та ініціативність у висвітленні трагедії в Польщі, то «Інтер» заслужив на ще більшу похвалу: на час ефіру «Подробиць тижня» львівський кореспондент каналу Софія Гордієнко вже була на місці аварії і включилась із найсвіжішими подробицями. Прямим включенням із російського Центрвиборчкому розпочалося й висвітлення теми російських виборів. Сюжет про вибори підготував Руслан Ярмолюк: тут є про провокацію FEMEN, голосування московських бездомних, автобуси з людьми, які взяли відкріпний і приїхали до Москви «підтримати Путіна» (натяк на «каруселі»), ба навіть думка про вибори опального олігарха Бориса Березовського. Нічого особливого, тон оповіді нейтральний, та якщо згадати, як розставлялись акценти в матеріалах «Інтера» про Росію під час висвітлення попередніх президентських виборів, бачимо, що за останні роки в інформаційній політиці каналу відбулися карколомні зміни.

Далі «Інтер», як і Перший національний, проводить небезпечні паралелі між «сирною війною» та забороною імпорту білоруських товарів: «Эскалация продовольственного конфликта. В ответ на запрет ввоза мяса и молока из Беларуси Минск выдвинул ультиматум. В понедельник после 15.00 белорусы обещают закрыть границу для украинских кукурузы, подсолнечного масла и конфет. Не является ли мясомолочная война с Беларусью продолжением украинско-российского сырного противостояния?». Навряд чи така постановка питання є відображенням інтересів влади – радше свідченням непродуманості її позиції. До того ж у сюжеті політичне забарвлення цій проблемі надають люди більш ніж некомпетентні в міжнародній політиці: «Продавцы белорусских продуктов выносят свой вердикт: причина запрета – политическая.

Людмила Шаренко, продавец белорусских продуктов: “Там что-то наши сыр забраковали, то есть Россия забраковала сыр наш, а эти наоборот забраковали Белоруссию”». Втім, є й компетентна думка – але експерти говорять про зовсім інші мотиви: «О связи запрета на белорусские товары с “сырной войной” Украины и России говорят и эксперты. Киев пытается защитить, по их мнению, не столько отдельного потребителя, сколько внутренний рынок, где молочной продукции в избытке и лишняя конкуренция не нужна». Однозначного висновку про природу конфлікту з наведеної в матеріалі інформації дійти не можна; до того ж уже традиційно для висвітлення подібних тем тут немає хоча б приблизних цифр – скільки втратить Білорусь, які збитки загрожують Україні у випадку удару у відповідь.

Всі дії найвищого керівництва держави протягом тижня звелися до цієї новини: «Президент Украины назначил нового министра финансов. Эту должность занял заместитель главы правления Нацбанка Юрий Колобов. Ранее он работал в топ-менеджменте нескольких коммерческих финучреждений, а также возглавлял казначейство “Ощадбанка”. Сейчас в правительстве осталась еще одна вакантная должность – министра экономики». Навіть без традиційного синхрону Януковича.

А ось із темою Луценка вдалися до примітивної маніпуляції. Її подали так само стисло, не даючи слово жодній зі сторін: «Печерский суд Киева приговорил Юрия Луценко к 4 годам лишения свободы с конфискацией имущества. Бывшего министра внутренних дел обвиняли в превышении служебных полномочий, продвижении по службе своего водителя и выдачи ему квартиры, а также в праздновании с размахом Дня милиции. По последнему эпизоду суд обязал Луценко возместить 600 с лишним тысяч гривен ущерба. Юрий Луценко не согласен с приговором и намерен подать апелляцию». Оце й усе. Зате відразу після цього – сюжет Артема Альошина, підводка до якого має такий вигляд: «Неприятности могут быть и у других высокопоставленных милиционеров. Трем бывшим чиновникам в погонах грозит до 8 лет лишения свободы за историю с задержанием банды Дикаева осенью прошлого года, неподалеку от Одессы. Милиционерам, проводившим захват бандитов, даже не сообщили, что преступники вооружены. В результате пролилась кровь. Погибли двое сотрудников. В областной прокуратуре решили, что операция была спланирована непрофессионально, и возбудили уголовное дело».

Міністерська посада в Україні є політичною, міністри – не чиновники, і міністр внутрішніх справ, звісно ж, ніякий не міліціонер. А Юрій Луценко був ще й першим номером виборчого списку однієї з провідних парламентських фракцій. Одначе «Інтер» прирівнює переслідування «високопоставлених міліціонерів» до суду над Юрієм Луценком, навіть не згадуючи, що він був і залишається опозиційним політиком. Це, напевно, мало б ілюструвати улюблену тезу влади про те, що перед законом мають бути рівними всі – і «колишні», і «теперішні».

5 канал, «Час. Підсумки»

Розпочинають із російських виборів: з Москви включається задихана Ірина Герасимова, яка щойно бачила, як проїхав кортеж Путіна й Медведєва. Після добірки найсвіжіших новин із цієї теми – сюжет Анни Мірошниченко, який розпочинається добіркою навколовиборних приколів: FEMEN на дільниці, виборець у костюмі людини-павука, танець Рамзана Кадирова на дільниці тощо. Авторка завітала на телеканал «Дождь», поспілкувалась із організаторами мітингів за чесні вибори, і нарешті продемонструвала кадри «групового голосування підприємств безперервного циклу» – місцевої «каруселі».

Далі – тема суду над Луценком. Одразу дають важливу інформацію, яку пропустили або з якихось причин не навели інші тижневики: про відставку начальників пенітенціарної служби Чернігівщини й Харківщини, яка, ймовірно, пов’язана з Тимошенко і Луценком. Щоправда, обмежилися тільки фактом – навіщо чиновники пішли у відставку, з’ясувати не намагалися. Цікаві кадри в сюжеті Наталії Жижко, що ілюструють «абсурдність ситуації» – розмова пошепки між суддями Царевич і Вовком. У матеріалі є багато самого Луценка – іншим каналам чи то не пощастило зняти засудженого в залі суду, чи то вони воліли його не показувати. Згадують про повторний розгляд справи проти Сергія Вовка, але ясності в цю тему не вносять: по-перше, за що переслідують суддю, не кажуть, по-друге, формулювання «а ось Сергія Вовка можуть покарати» наводить на думку, що поновлення справи є карою за рішення у справі Луценка. Логіки в цьому немає. Ліричний тон оповіді підкреслює сумна фонова музика. Наведено розлогу цитату головного редактора польської «Газети виборчої» Адама Міхніка на підтримку Луценка.

І знов мусимо повертатися до цієї теми. 5 канал і ТВі симпатизують і співчувають Луценкові, вони й не приховують цього. По перегляді їхніх матеріалів може скластися думка, що в Україні взагалі немає нікого, крім прокурора Клименка, судді Вовка й узурпатора Януковича, хто вважав би, що Юрій Луценко отримав покарання заслужено. Тим часом їхні ідеологічні антиподи або взагалі замовчують вирок (Перший національний), або досить примітивно маніпулюють інформацією («Інтер»), намагаючись показати, що засудження Луценка – це боротьба з корупцією, а не політична помста. ICTV, який донедавна змагався з цими каналами в ніжній лояльності до влади, тепер висвітлює цю тему майже зразково… Чи можна уявити на якомусь провладному каналі сюжет із бравурною музикою та зловтішним тоном про те, що помаранчевого корупціонера й хулігана Луценка, організатора перевороту 2004 року, спіткала заслужена кара за злодійство? І хто після цього займається пропагандою?

Повернімося до підсумкового тижневика 5-го каналу. Досить докладно розповідають про демарш Тейшейри, наводячи цитату, через яку зчинився скандал. Далі – цікаве розслідування Азада Сафарова та Оксани Трокоз про зловживання в ДАІ та міліції загалом, зроблене із використанням матеріалів «Дорожнього контролю». Наступну тему, крім 5-го, висвітлив тільки «Інтер»: інші канали не зацікавила ініціатива народних депутатів запровадити в Україні податок на бездітність.

Верстка телевізійних тижневиків 4 березня 2012 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

П’ятеро громадян України постраждали вчора в залізничній катастрофі в Польщі

Якою була виборча кампанія в президенти Росії?

Україна тимчасово закрила кордон для білоруської свинини та молока

До початку Європершості лишається менше ста днів

Допоможемо Олександру Семеніхіну здійснити його мрію

В Україні від енергетичних напоїв поки що ніхто не помер

Від вибору професії залежить все життя

Володимир Кличко нокаутував Жана-Марка Мормека

В Росії продовжують рахувати голоси виборців

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Володимир Кличко переміг француза Жана-Марка Мормека

Велетенська Росія вибирає собі сьогодні президента

Подробиці про залізничну катастрофу, що сталася сьогодні вночі у Польщі

Вирок колишньому міністрові м’якшим не став

Суддя Вовк тепер і сам під слідством

Заява про вибіркове правосуддя в Україні викликала публічний конфлікт Києва і Брюсселя

27 країн – членів Євросоюзу відкликали своїх послів із Білорусії

Вантажівка, наповнена частинами людських тіл, органами, кістками

Низка допінг-скандалів потрясла український спорт

В Україні готується нова серія кадрових рокіровок в уряді

32-річний юрист з Івано-Франківщині понад півгодини пролежав у снігу майже голяка

«Інтер», «Подробиці тижня»

Найстрашніша залізнична аварія в історії Польщі

Сьогодні північні сусіди обирали президента на найближчі 6 років

У відповідь на заборону ввезення м’яса й молока Мінськ висунув ультиматум

Паводки можуть затопити Рівненську область і Волинь

Трагедією закінчилося для українців сходження на Ельбрус

У Миколаєві викрили групу «чорних імплантологів»

Депутати готують демографічний вибух в Україні

Президент України призначив нового міністра фінансів

Печерський суд Києва засудив Луценка до 4 років позбавлення волі

Трьом колишнім чиновникам у погонах загрожує до 8 років позбавлення волі через історію з затриманням банди Дикаєва

Кличко-молодший захистив чемпіонський титул у двобої з Жан-Марком Мормеком

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

Сьогодні вночі у Польщі сталася найбільша за останні 20 років аварія на залізниці

Трагічна пригода на залізниці – не краща рекомендація Польщі напередодні Євро-2012

З тюремної камери, вочевидь, доведеться дивитися футбольні матчі Юрію Луценко

Від подальшого розвитку подій в Україні залежить підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом

Нинішній тиждень був багатий на різні надзвичайні пригоди

5 канал, «Час: Підсумки»

Другого туру виборів в Росії не буде

Вирок Юрію Луценко

Вітчизняне МЗС напалося на посла Євросоюзу Жозе Мануеля Пінту Тейшейру

Як заробляє гроші українська міліція?

Законопроект про податок на бездітність

«Україна», «Події тижня»

Трагедія в Польщі

Слідом за вироком Юлії Тимошенко суд виніс вирок Юрію Луценку

Вирок Юрія Луценка зачитали в понеділок

Перші результати виборів у Російській Федерації

Загадкове зникнення пацієнтів Боярської центральної лікарні під Києвом

Україна у світових лідерах зарівнем недовіри трансплантології

100 днів до Євро-2012

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Киевская правда
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2275
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду